Перша письмова згадка про Калуш була знайдена в дванадцятитомнику Галицьких гродських книг (Галицьке староство, яке було в той час під Польською короною) і датована 27 травня 1437 р. Мова йшла про "суд у найближчий вівторок після Трійці з участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша". З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах. Назва міста правдоподібно походить від слова "калюші": природних сольових джерел, в яких у давнину добували сіль.
До 1549 р. Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства. 1549 р. польський король Сигізмунд Август уповноважує Пелзького воєводу, коронного гетьмана і Галицького старосту Миколу Сенявського заснувати місто Калуш з відповідною юрисдикцією на самоврядування. З цього року Калуш стає "вільним містом" на Магдебурзькому праві. В місті був створений міський магістрат (міська рада). Його очолював бургомістр, якого обирали громадяни.
У XV ст. Калуш переживав період розквіту. Місто було відоме своїм розвинутим солевидобутком, броварнею та виробництвом солоду. Вироблялися бікарбонат натрію, селітра, а на початку XIX ст. була заснована ливарня для виробництва церковних дзвонів.
За першим поділом Польщі 1772 р. Калуш відходить до Австрії, а коли Австрійсько-Угорська монархія розпалася і створилася Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), громадяни Калуша встановили міську адміністрацію ЗУНР.
Більшість населення України попри окупацію іноземними загарбниками розвивала торгівлю, місцеві ремесла і свою давню культуру. Місцеві жителі протягом багатьох років боролись за свою незалежність. Найбільш яскраві події боротьби відбулися під час об'єднання земель України.
Під час Другої світової війни місто було окуповане фашистськими військами (1941-1944). Представники Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії вели безперервну боротьбу проти окупантів.
Жителі міста Калуша і Галичини з великою радістю зустріли демократичні перетворення в 1990-х роках і стали основною керівною силою в усіх подіях.
Історія міста багата на знаменні події та вагомі імена. Пишаємось письменниками Антоном Могильницьким, Олесем Бабієм, Михайлом Козорісом, Григорієм Цеглинським, художниками Григорієм Смольським, Павлом Ковжуном, автором та співаком Іваном Рубчаком... Ще десятки імен калушан - митців, науковців, літераторів - склали велику культурну спадщину не тільки Калуша, але й України.
Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і створили місту вже на той час славу передового промислового центру. Сьогодні - це великий промисловий і культурний центр Західної України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області і близько 1% продукції України. Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, магній металевий, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуші.
Зараз прогулюючись містом можна милуватись куполами новозбудованого храму Усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату; відреставрованим римо-католицьким костьолом Святого Валентина; справжньою окрасою міста є греко-католицька церква святого Михайла. Віруючі всіх конфесій мають змогу задовольнити свої духовні потреби.
Мистецьке життя Калуша ще активніше розвивається після відкриття першої в області картинної галереї.
Яким буде Калуш у новому тисячолітті? Знають про це молоді калушани, які творять майбутнє рідного міста. Саме молодь напише нову сторінку в історії міста.
[версія для друку]
